Mozaika Berdyczowska

Українська сторінка

Задушні Дні в Бердичеві

 

У листопаді католики особливим чином згадують своїх рідних і близьких, які залишили цей світ і моляться за померлих. У Католицькій Церкві цей місяць починається 1 листопада День Усіх Святих, коли вся Церква вшановує пам’ять всіх святих Церкви. А день спомину всіх померлих вірних, який відзначається 2 листопада, особливим чином свідчить про віру в життя після смерті і воскресіння мертвих. Dalej

7 днів в монастирі

 

Нещодавно мій давній друг, отець Ришард Столярчик, котрий, до речі, розпочинав свій священицький шлях зі Львова, був призначений настоятелем монастиря кармелітів босих поблизу села Черна, що знаходиться в Західній Галіції (Польща). Відгукнувшись на його запрошення я протягом тижня мешкав в старовинній обителі, заснованій у XVII столітті.

Я і раніше бачив багато стародавніх монастирів, але здебільшого вони цікавили мене як пам’ятки історії та архітектури. Їх внутрішнє життя залишалися для мене непізнаним та ще й «відгородженим» усілякими стереотипами атеїстичного, часом відверто антиклерикального суспільства, на кшталт: римо-католицькі монастирі купаються в розкоші, аскетизм ніколи не був притаманний західному Християнству. Отож хочу зруйнувати ці штампи і відкрити монастирську браму для читачів. Dalej

Святий Вертеп у польській школі

 

Для поляків Різдво Господнє є одним із найбільш улюблених та очікуваних свят. Кожна католицька родина старанно готується до цього дня. Дім ретельно прибирається та прикрашається, варяться та печуться особливі різдвяні страви, члени сім`ї купують один одному сувеніри. З особливим нетерпінням очікують Різдва діти. Адже саме для них прикрашається чудова ялинка, під яку зазвичай Святий Миколай кладе подарунки. Dalej

Повернення святині

 

9-10 червня у Монастирі Босих Кармелітів відбулося довгоочікуване свято: посвячення відреставрованого верхнього костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Ця визначна подія згромадила тисячі віруючих, які заповнили Монастир та підступи до нього. Яблуку не було де впасти, стільки народу прийшли взяти участь у реконсекраційній месі.

Разом з пересічними прочанами молилися посол Польщі в Україні Генрик Літвін, Міністр Культури України Богдан Кулиняк, голова Верховної Ради України Володимир Литвин, представники Міністерства Культури Польщі, група польських парламентаріїв, працівники польського консульства у Вінниці на чолі з генеральним консулом Кшиштофом Свідереком, бердичівський міський голова Василь Мазур, його перший заступник Іван Демусь, Секретар Міської Ради Василь Толочко, члени польських організацій Бердичева та Житомирської області. Dalej

Подяка, вручена у коридорі

Święto Niepodległości RP na Żytomierszczyźnie
 

Суботнього осіннього холодного дня я була запрошена до Житомирської філармонії на презентацію фільму, який є результатом роботи краєзнавчої експедиції «Пізнай свій край, свою країну». Започаткувало цю експедицію Почесне Консульство РП в Житомирі. Мій внесок в реалізацію даної експедиції складає чималий інформативний матеріал про життя польської громади мого села, його історію, який я збирала дев’ять років. Ці матеріали розповідають також про життя поляків з інших сіл району. Двічі по телефону мене запрошували на свято, говорили про необхідність обов’язкової присутності і про те, що мій вклад в експедицію буде відмічено нагородою, яку вручатиме пан почесний консул. На захід з собою мені запропонували взяти своїх рідних, знайомих та друзів. Dalej

Від редакції

Фелікс Броніславович Пашківський
 

Фелікс Броніславович Пашківський (14.09.1951–10.10.2003) — відомий педагог, публіцист, дослідник — краєзнавець, громадський діяч. Стояв біля витоків Бердичівського регіонального осередку Спілки поляків в Україні і Ради Бердичівської польської організації Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка. Тривалий час очолював загальноосвітню школу № 3 м. Бердичева, брав активну участь у діяльності Всеукраїнської спілки краєзнавців і Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. Разом із Ларисою Анатолівною Вермінською заснував і редагував польську газету — двомісячник «Mozaika Berdyczowska». Автор багатьох науково-краєзнавчих та літературно-критичних праць. Dalej

ХІХ Світовий Форум Полонійної Преси

ХІХ Світовий Форум Полонійної Преси
 

Протягом тижня з 5 до 12 вересня у Тарнові (Польща) відбувався вже ХІХ Світовий Форум Полонійної Преси. Вперше Форум проходив під патронатом Парламенту Євросоюзу.

Його урочисте відкриття мало місце 5 вересня у Тарнові, куди з’їхалися журналісти полонійних видань з 27 країн світу. У цей же день були проголошені результати міжнародного літературного конкурсу ім. Г. Циганіка «Повернення до джерел». Першу премію вручено Славі Ратайчак (Німеччина, видання BIEGUS) за оповідання «Щасливі дюни», у якому розповідається про кохання, що розвивається на тлі чудової природи Словінського Національного Заповідника. Другу премію отримала Тетяна Колясінська (США, видання ANIOŁY) за нарис «Моя Польща», у якому йдеться про почуття людини, що була змушена покинути свій рідний край і виїхати за кордон. Третя премія дісталася Ларисі Вермінській (Україна, видання MOZAIKA BERDYCZOWSKA) за репортаж «Загублені у лісах» про перший в СРСР експериментальний польський автономний район імені Юліана Мархлевського. Dalej

Моя хата з краю…

 

Той, хто любить ходити по нашому місту пішки, може часто натрапити на дивну поведінку деяких мешканців Бердичева. Комусь подобається піп, комусь — попадя, а комусь — попова дочка. Виявляється, що у кожного свої уподобання. Для змореного чоловіка і голий асфальт може замінити ліжко. Ну захотіла людина поспати, от і лягла собі. Можна спокійно відпочити, адже вряд чи хтось з перехожих тебе потурбує. Усі проходять повз лежачу людину, і ніхто навіть не поцікавиться, чому ці громадяни відпочивають у невластивому для сну місці. Відпочинок просто неба мабуть має свої переваги, якщо ці чоловіки так його полюбляють. Бездомні пси також люблять спати на землі. Людина і пес спали поруч. Навколо снували перехожі і навіть ніхто не підійшов, щоб з’ясувати чи цей чоловік живий чи мертвий. Байдужість до чужого та свого власного життя зараз переважає в українському суспільстві.

Лукаш Різдвянко

Томи Сойєри нашого часу

 

Була сьома ранку. Троє маленьких діток, яким не більше п’яти років йшли вулицею дружно взявшись за руки. Щоб не заважали вдома папі та мамі, які народжують з метою отримання матеріальної допомоги, їх з настанням світанку випровадили на двір. Там діти гуляють без нагляду дорослих цілий день. Мама не переймається чи діти голодні чи ні. Так з самого раннього дитинства малеча пристосовується до життя на вулиці. У цьому мікрорайоні прижилася велика зграє безпритульних собак, які вже не раз лякали та кусали людей. Крім того, по місту вештається багато збоченців, які можуть скористатися бездоглядністю дитини. Та байдужі батьки відмахуються: якось там буде! Звичайно, діти виростуть, але ким стануть? Що закладе вулиця у дитячі душі? Чому навчить двір? Батьки не переймаються. Держава платить — можна народжувати!

Лукаш Різдвянко

Поборник дружби слов'янських народів

Тимко Падура
 

Серед уславлених імен польських літераторів він займав поважне місце. Йому завдячує і українське письменство. Його шанувала молодь першої половини ХІХ століття. Не забули про нього й нащадки. Чому? Тому, що своїми творами збагатив культуру України і Польщі, сприяв зближенню і взаєморозумінню двох слов'янських народів. Волинь і Поділля стали колискою, духовним натхненням таланту поета.

Ім'я митця — Тимко Падура (Тиміш Падура). Народився він 21 грудня 1801 року у містечку Ілл'їнці (нині Вінницької області) у шляхетній польській родині. Змалку ріс серед українців і поляків. Тому й увібрав у себе частки їх духовних скарбів. Dalej

12