Nasza historia
Відозва уряду УНР «До народів і урядів світу». Варшава, 3 серпня 1920 р.
З матеріалів конференції «Разом за свободу»
До держав і народів.
У 1654 році Українська держава на чолі з Гетьманом Богданом Хмельницьким заключила з урядом Московської держави договір, по якому Україна і Московщина, зберігаючи свою суверенність, об`єдналися в тісний державний союз для оборони спільних інтересів обох народів.
Але з перших років існування московсько-української унії російські царі стали накладати свою тяжку руку на суверенність українського народу, стали відбирати українському народові його державну окремість і його давні вольності. І з того часу протягом трьох століть провадить український народ важку, вперту боротьбу проти московського імперіалізму. В цій боротьбі московські деспоти намагалися знищити не тільки державну незалежність Українського народу, але його стару культуру, мову, стародавні народні звичаї. По всій Україні ширився режим російського шовінізму, переслідував все українське, гинули на шибеницях і в тюрмах кращі сини батьківщини в боротьбі за найсвятіші права народу. Буржуазія, дворянство і духовенство України приймали зовнішні ознаки московської культури, видавалося, що само обличчя української нації гине, замирає назавжди сама ідея окремої української культури. Dalej
Промова Юзефа Пілсудського у Вінниці на Поділлі 17 травня 1920 р.
З матеріалів конференції «Разом за свободу»
Польща та Україна витерпіли тяжку неволю. Ці обидві держави зараховуються до тих, в яких панував постійний терор. Від дитинства нас вчили приховувати свої думки. Неволя і переслідування були сталим досвідом обох держав. Польща не може бути вільною, доки навколо панує гасло невільницького підкоряння волі нації насильству та терору. Польща, здобувши найбільший скарб на землі, тобто свободу, вирішила відкинути все, що загрожує свободі, якомога далі від своїх кордонів. Dalej
Відозва головнокомандуючого Юзефа Пілсудського до жителів України 26 квітня 1920 р.
З матеріалів конференції «Разом за свободу»
До всіх жителів України.
По моєму наказу військо речі посполитої польської йде вперед, вступаючи глибоко на землі України.
Доводжу до відома населення цих земель, що польське військо усуває з теренів, які населені українським народом, ворожих окупантів, проти яких зі зброєю в руках повстав український народ, захищаючи свої хати від насильства, розбою і грабіжництва. Dalej
Powstanie Warszawskie 1944 roku
Cel walki. Przed Powstaniem. Początek
Warszawa, 3 VIII 1944
Odezwa Delegata Rządu, przewodniczącego Rady Jedności Narodowej i dowódcy AK do społeczeństwa
Polacy!
Walka z bronią o wyzwolenie Stolicy rozpoczęta. Delegat na Kraj, Wicepremier Rządu Rzeczypospolitej i Przewodniczący Rady Jedności Narodowej w porozumieniu z Dowódcą Armii Krajowej zdecydowali wystąpienie zbrojne w dniu 1 sierpnia rb.
Trzy dni walki z okupantem przyniosły nam wielkie sukcesy taktyczne i moralne. Oddziały Armii Krajowej opanowały łamiąc opór okupanta większą część Stolicy, wyzwalając jednocześnie w duszach Polaków entuzjazm dla walki i ufność w jej powodzenie. Całe społeczeństwo polskie, a przede wszystkim lud Warszawy, śpieszy ofiarnie z pomocą walczącym. Wszyscy podporządkowali się kierownictwu powstania, oddając do jego dyspozycji swe siły, wykazując dyscyplinę moralną i wysoką ofiarność w działaniu.
Na niejedną przeszkodę napotkamy jeszcze na drodze do zupełnego wyzwolenia, ale zespolone siły całego narodu polskiego podporządkowane Rządowi Polskiemu w Londynie, Krajowej Radzie Ministrów i Dowódcy Armii Krajowej przezwyciężą je tak, jak łamią dziś opór okupanta na ulicach Warszawy masy ludu pracującego — chłopów, robotników i inteligencji, walcząc o Polskę demokratyczną, Polskę sprawiedliwości społecznej ludzi pracy. Niech żyje Polska Niepodległa! Dalej
