Mozaika Berdyczowska

Nasza historia

Nierozdzielny człon

Wrocław
 

Bez większego rozgłosu przeszła w Polsce 65-ta rocznica powrotu do Macierzy ziem zachodnich i północnych, funkcjonujących przez wiele lat pod mianem Ziem Odzyskanych. Chodzi tu o Dolny Śląsk, Opolszczyznę, Ziemię Lubuską, Pomorze Zachodnie, część Pomorza oraz Warmię i Mazury. I o takie miasta — symbole, jak Wrocław, Legnica, Opole, Zielona Góra, Szczecin, Koszalin, Gdańsk, Elbląg i Olsztyn. Łącznie te ziemie nad Odrą, Nysą Łużycką i Bałtykiem obejmują obszar 101 tys. km kw., czyli prawie 1/3 terytorium Polski. Dalej

Gehenna Polaków w ZSRR

Sto tysięcy deportowanych, sto tysięcy zamordowanych. Taki był los Polaków w ZSRR w okresie bezpośrednio przed II wojną światową.

Profesor Mikołaj Iwanow z Uniwersytetu Opolskiego ukuł niegdyś określenie «pierwszy naród ukarany» (taki tytuł nosiła jego wydana wiele lat temu książka). I choć sam przyznaje, że był za to krytykowany — choćby przez Ukraińców, których miliony zmarły podczas wywołanego sztucznie przez Stalina Wielkiego Głodu — to jednak swoje słowa podtrzymuje. Bo taka jest prawda: Polacy w ZSRR zostali ukarani za to, że są Polakami. Za nic innego. Dalej

Echa przeszłości

Dzieje polsko-ukraińskie

 

W czasie wojny z Bohdanem Chmielnickim w październiku 1648 roku poddała się twierdza Kudak. Polska załoga twierdzy w niewoli kozackiej została wymordowana. To samo powtórzyło się po klęsce poniesionej przez wojsko polskie pod Batohem w 1662 roku. Miała to być «zemsta za Beresteczko». Świadkiem obu tych wydarzeń był Stefan Czarniecki, który dzięki szczęśliwym okolicznościom, jako jeden z nielicznych ocalał.

Nic więc dziwnego, że w wielu wojennych wyprawach na Ukrainę brał krwawy odwet na kozakach i na miejscowej ludności zwanej potocznie «czernią». Były to ubolewania godne wydarzenia nie przynoszące zaszczytu żadnej ze stron. Zaś miejsce w polskim hymnie narodowym Stefan Czarniecki zawdzięcza wyłącznie zasługom w wojnie ze Szwedami, co wyraźnie wynika z treści hymnu. Dalej

Разом за свободу

ІІІ Міжнародна Волинська історично-краєзнавча польсько-українська конференція

12-13 листопада 2010 р. у Житомирі з ініціативи Варшавського Музею Історії Польщі, фундації «Полонія — Рутенія» та Житомирського Обласного Інституту Вдосконалення Вчителів відбулася ІІІ Міжнародна Волинська історично-краєзнавча польсько-українська конференція під гаслом «Разом за свободу». Захід було організовано з метою презентації історичного досвіду і наслідків Варшавської угоди у толерантному підході до навчання історії. Dalej

Odezwa atamana Symona Petlury do ludności Ukrainy. Winnica, 26 kwietnia 1920 r.

З матеріалів конференції «Разом за свободу»

Symon Petlura
 

Narodzie Ukrainy!

Ciernistą drogą toczą się twoje dzieje.

Oto już trzy lata mija, jak usiłujesz zaprowadzić ład w swojej republice, zdobyć dla siebie wolność, równość i niepodległość, walcząc z czerwonymi najeźdźcami — moskiewskimi bolszewikami.

Złożyłeś wielkie ofiary na polu walki.

Zniszczone sioła, ruina gospodarcza, krew niewinnych, łzy wylane po zabitych i zamęczonych przez bolszewików ojcach, matkach i siostrach, niezliczone szeregi samotnych mogił na całym obszarze Ukrainy — oto wyniki walki najlepszych twoich synów o najświętsze ideały ludzkości. Dalej

Відозва уряду УНР «До народів і урядів світу». Варшава, 3 серпня 1920 р.

З матеріалів конференції «Разом за свободу»

До держав і народів.

У 1654 році Українська держава на чолі з Гетьманом Богданом Хмельницьким заключила з урядом Московської держави договір, по якому Україна і Московщина, зберігаючи свою суверенність, об`єдналися в тісний державний союз для оборони спільних інтересів обох народів.

Але з перших років існування московсько-української унії російські царі стали накладати свою тяжку руку на суверенність українського народу, стали відбирати українському народові його державну окремість і його давні вольності. І з того часу протягом трьох століть провадить український народ важку, вперту боротьбу проти московського імперіалізму. В цій боротьбі московські деспоти намагалися знищити не тільки державну незалежність Українського народу, але його стару культуру, мову, стародавні народні звичаї. По всій Україні ширився режим російського шовінізму, переслідував все українське, гинули на шибеницях і в тюрмах кращі сини батьківщини в боротьбі за найсвятіші права народу. Буржуазія, дворянство і духовенство України приймали зовнішні ознаки московської культури, видавалося, що само обличчя української нації гине, замирає назавжди сама ідея окремої української культури. Dalej

Промова Юзефа Пілсудського у Вінниці на Поділлі 17 травня 1920 р.

З матеріалів конференції «Разом за свободу»

Józef Piłsudski
 

Польща та Україна витерпіли тяжку неволю. Ці обидві держави зараховуються до тих, в яких панував постійний терор. Від дитинства нас вчили приховувати свої думки. Неволя і переслідування були сталим досвідом обох держав. Польща не може бути вільною, доки навколо панує гасло невільницького підкоряння волі нації насильству та терору. Польща, здобувши найбільший скарб на землі, тобто свободу, вирішила відкинути все, що загрожує свободі, якомога далі від своїх кордонів. Dalej

Відозва головнокомандуючого Юзефа Пілсудського до жителів України 26 квітня 1920 р.

З матеріалів конференції «Разом за свободу»

Józef Piłsudski
 

До всіх жителів України.

По моєму наказу військо речі посполитої польської йде вперед, вступаючи глибоко на землі України.

Доводжу до відома населення цих земель, що польське військо усуває з теренів, які населені українським народом, ворожих окупантів, проти яких зі зброєю в руках повстав український народ, захищаючи свої хати від насильства, розбою і грабіжництва. Dalej

Powstanie Warszawskie 1944 roku

Cel walki. Przed Powstaniem. Początek

Powstanie Warszawskie
 

Warszawa, 3 VIII 1944
Odezwa Delegata Rządu, przewodniczącego Rady Jedności Narodowej i dowódcy AK do społeczeństwa

Polacy!

Walka z bronią o wyzwolenie Stolicy rozpoczęta. Delegat na Kraj, Wicepremier Rządu Rzeczypospolitej i Przewodniczący Rady Jedności Narodowej w porozumieniu z Dowódcą Armii Krajowej zdecydowali wystąpienie zbrojne w dniu 1 sierpnia rb.

Trzy dni walki z okupantem przyniosły nam wielkie sukcesy taktyczne i moralne. Oddziały Armii Krajowej opanowały łamiąc opór okupanta większą część Stolicy, wyzwalając jednocześnie w duszach Polaków entuzjazm dla walki i ufność w jej powodzenie. Całe społeczeństwo polskie, a przede wszystkim lud Warszawy, śpieszy ofiarnie z pomocą walczącym. Wszyscy podporządkowali się kierownictwu powstania, oddając do jego dyspozycji swe siły, wykazując dyscyplinę moralną i wysoką ofiarność w działaniu.

Na niejedną przeszkodę napotkamy jeszcze na drodze do zupełnego wyzwolenia, ale zespolone siły całego narodu polskiego podporządkowane Rządowi Polskiemu w Londynie, Krajowej Radzie Ministrów i Dowódcy Armii Krajowej przezwyciężą je tak, jak łamią dziś opór okupanta na ulicach Warszawy masy ludu pracującego — chłopów, robotników i inteligencji, walcząc o Polskę demokratyczną, Polskę sprawiedliwości społecznej ludzi pracy. Niech żyje Polska Niepodległa! Dalej

1
2

Публікація висловлює лише думки автора/авторів
і не може ототожноватися з офіційною позицією Канцелярії Голови Ради Міністрів

Polska Platforma Medialna
 

Numery

Яндекс.Метрика