Чим займалася Бердичівська Міська Рада у 1935 році?

Гортаючи архівні документи продовжуємо вивчати історію нашого міста та району. Нам цікаво чим займалися керманичі Бердичева майже століття тому, які справи їх турбували, які проблеми доводилося вирішувати міській владі. Продовжуємо вивчати протокол №7 від 8 березня 1935 р. засідання президії Бердичівської міської ради, який свідчить про стан справ у Бердичеві в той час.

Восьмим пунктом порядку денного слухали питання про хід виконання плану м’ясопоставок. Перед зібранням виступили доповідачі Цизін — представник Загодскот та Мазур — заготвідділ. Після їх доповідей президія дійшла висновку, що «район до цього часу не виконав плану м’ясопоставок І‑го кварталу. Процентне виконання плану на 5 березня складає всього 40,8%, а в розрізі окремих секторів: по усуспільненому сектору — 48,4%. У виконанні квартальних завдань взяло участь 43,3% всієї кількості господарств району. Виходячи з цього президія міськради ухвалює:

1. Запропонувати Райконторі «Заготскот» — товаришу Цизіну негайно командирувати до відсталих сіл району не менш 5‑ти відповідальних робітників для допомоги у виконанні квартплану. Товаришу Рубінштейну — прослідкувати за роботою останніх.

2. Запропонувати товаришу Мазуру негайно виїхати в села з метою форсування виконання плану м’ясопоставок».

Згідно спогадів старожилів Бердичева, у той час населення міста потерпало від недостачі продуктів харчування. Країна ще не оправилася від голодомору 1933 року. Влада вимагала від селян поставок м’яса, якого не було де взяти, бо більшість приватних господарств просто вимерла, а колгоспи ще не налагодили виробництво сільгосппродукції. Зазвичай, коли до села посилалися уповноважені типу Цизіна та Мазура, то у селян відбирали останнє: худобу, зерно, овочі.

Далі у протоколі зазначається наступне: «

3. Зобов’язати „Райзаготскот“ Цизіна, протягом декади, виявити всіх недоїмщиків по м’ясозобов’язаннях 1934—1935 рр. для стягнення недоїмок.

4. Зобов’язати сільради застосувати передбачені законом санкції до господарств, що ухиляються від виконання м’ясозобов’язань і негайно стягнути всі накладені штрафи за невиконання м’ясозобов’язань, а неправильно накладені штрафи скасувати.

5. Доручити УповкомЗАГ РНК разом з «Заготскот» провести вибіркову перевірку вручення м’ясозобов’язань для виявлення незаконно звільнених господарств і приховування худоби, особливо в тих селах, де попередні дані не співпадають з наявною кількістю господарств.

Про наслідки перевірки УповкомЗАГ РНК доповісти Президії не пізніш, ніж 25/ІІІ 1935 року».

Президія також зобов’язує сільради організувати з числа одноосібних господарств та колгоспних дворів, групи по відгодівлі і здачі худоби. У склад таких груп повинно ввійти по 8-10 господарств. Всі групи повинні бути зареєстровані у сільраді з визначенням, хто персонально з членів групи вирощує тварин і несе відповідальність за них.

З вище наведеного можна зробити висновок, що селяни повинні були віддавати на забій не лише колгоспну худобу, а також свою власну з приватних господарств. Виконання плану м’ясозаготівлі було обов’язкове, і такого поняття, як «фосмажор» у той час не існувало. Спущений зверху план повинен був бути виконаний за будь-яких обставин. Часто вимоги щодо м’ясопоставок були завищені, планування відбувалося без взяття до відома реального стану речей. Стиль керівництва полягав на взаємо-стеженні. Згідно даного протоколу доручення отримали Цизін і Мазур, а за тим, як вони їх виконають повинен був прослідкувати товариш Рубінштейн і доповісти, як його колеги справилися із заданням.

Під 9‑м пунктом порядку денного розглядалося питання виконання фінансового плану у І‑му кварталі 1935 року. Зазначено, що станом на 6 березня план виконано лише на 65,7%, зокрема культзбір по селу виконано лише на 66,3%, позики по місту — на 77,6%, по селу — на 10,6%. Найвідсталішими селами по виконанню фінплану у І‑му кварталі були Садки — 55,7%, де головою Сільської ради був товариш Войтко; Половецьке — 60,8%, голова СР Омісарчук; Обухівка — 60%, голова СР тов. Коваль; Маркуші — 63%, голова СР товариш Лисюк; Жидівці — 60,4%, голова СР тов. Байрашевський; Великі Гадомці — 52,7% голова СР Шостак; Терехова — 55%, голова тов. Кашпура; Скаківка — 58,7%, голова СР товариш Труналевич, які своєю бездіяльністю тягнуть район назад.

Невідповідність поставлених завдань з можливостями їх виконання часто призводила до приписок, які мали місце протягом багатьох років, поки панувала комуністична влада на Україні. Думаю, що подібна система не викорінена й досі. Подібні засідання може щось і вирішували, але частіше різні доручення, зауваження, догани, занесення у «чорні списки» голів сільрад та керівників підприємств не могли ліквідувати недоліки в роботі. Вони лише наганяли страху на людей та сприяли розвитку недовіри до держави. Наслідки такого керівництва можна спостерігати і сьогодні. Пересічні громадяни, як і 90 років тому, не довіряють державі і не надіються на її допомогу. Багато людей свідомі того, що держава лише бере, але нічого не повертає і не дає, тому треба розраховувати лише на себе та свої власні сили і можливості.

Лариса Вермінська

Aby otrzymywać informacje o nowych artykułach publikowanych na stronie,
subskrybuj nasz newsletter!