Діди воювали...

З історії формування та бойового шляху 1-го танкового корпусу 2-ї Польської Армії Війська Польського

Влітку 1944 року у Житомирі розміщувався штаб, який координував діяльність органів формування військових частин і з’єднань для поповнення поріділих у наступальних боях лав Війська Польського. Вони мали стати основою 1-го танкового корпусу, що згодом увійшов до складу 2-ї Польської армії.

Біля джерел утворення 1-го танкового корпусу стояли талановиті військовоначальники й військові спеціалісти, серед яких особливо виділялися генерал бригади Юзеф Кімбар — колишній начальник Саратовського танкового училища, підполковник Б. Я. Синіцин, підполковник І. Дмітрієв, полковник В. Стрижевський.

Штаб утвореного корпусу розмістився в Бердичеві, а його окремі частини в селах Бердичівського району. Активно проводилася робота в селі Осиково. Там розпочала своє існування 4-та танкова бригада. 1.в механізована бригада створювалась між Бердичевом і Гришківцями — на північ від штабу корпусу. 2-й мінометний полк базувався в Гришківцях, а 2-га танкова бригада — в Агатівці. Скраглівка стала місцем народження 3-ї танкової бригади. На південних околицях Бердичева стояли підрозділи 27-го, а в селі Половецькому — 24-го самохідно-артилерійських полків. Місцеве населення всіляко сприяло проведенню мобілізаційних заходів, що значно прискорювало роботу.

До складу корпусу вступило багато воїнів безпосередньо з нашого краю — Бердичівського та інших районів Житомирської області. Серед них були: Юліан Галицький — з Осиково, Тадеуш Височанський — з Хажина, Антон Оксюковський — з Гришковець, Станіслав Ковальський і Василь Якубовський — з Лісової Слобідки Бердичівського району, а також Сигізмунд Жуковський — з Бердичева. Флоріан Бортницький прибув з Федорівки Новоград-Волинського району, а його бойові побратими, Леонід Виговський, Анатолій Грабовський, Сигізмунд Ковальський Станіслав Швидюк, Олексій Ястремський Анатолій Друзь, Станіслав Михалевич — з міста Коростень, з Трощі Чуднівського району, з Червоного Андрушівського району, з Довбиша Баранівського району, з Карвинівки Дзержинського району та з Березівки Житомирського району.

Багато добровольців були уродженцями Житомира. Серед них такі віддані герої як Йосиф Васютковський, Володимир Володарчик, Олександр Денисюк, Валентин Корєнєв, Анатолій Лавринович, Василь Мотуховський Іван Харченко. Усі вони невдовзі воювали, визволяючи Польщу, Німеччину й Чехословатчину від гітлерівського поневолення.

У кінці серпня танковий корпус, формування якого ще не було завершено, передислокувався з Бердичівщини в район польського міста Хелм. Вже там завершувалися всі організаційно-мобілізаційні заходи. 2-га танкова бригада зосередилася поблизу села Радзанув на південь від міста Савин. Її командування займалося формуванням роти технічного забезпечення. Особливо болючим було питання забезпечення водіями та спеціалістами по ремонту автомобілів і бронетанкової техніки. Активно проходив набір бійців з міст Краснистав, Замосьць, раєвець, Владава. Командиром бригади було призначено досвідченого підполковника С. Вершковича — колишнього командира танкової бригади Червоної Армії. Його заступником з політичної роботи був майор Карпикевич. Часто проводилися заняття з бойовим складом бригади та інших частин і з’єднань корпусу генералом Ю. Кімбарем і командуючим бронетанковими й механізованими з’єднаннями 2-ї армії Війська Польського генералом бригади Яном Межицаном. 2-га армія Війська Польського формувалася на південь від Хелма. У Хелмі також зосередилися основні управлінські, командні та матеріально-технічні підрозділи 1-го танкового корпусу: штаб, майстерні для ремонту танків і складські приміщення. Там також розміщувались польське танкове училище та навчальний танковий полк.

На початку січня 1945 року на залізничну станцію Хелм прибули радянські танки Т-34 і відразу розпочалося їх укомплектування екіпажами. Вивчалась будова цих бойових машин, відпрацьовувались правила їх технічного обслуговування, удосконалювались навички їх водіння.

У лютому-березні 1945 року частини і з’єднання 1-го танкового корпусу дислокувалися в районі міста Зольдин (нині Мислибуж) неподалік Познані, а на початку квітня перебазувалися в район Ельса (нині Олесниця), що на схід від Бреслау (нині Вроцлава). Перед відправленням на фронт вони зупинялись біля міста Добрау, що на захід від Бунцлау (Болеславець).

У Берлінській наступальній операції 1-й танковий корпус, як і вся 2-га армія Війська Польського, якій він підпорядковувався, мав наносити допоміжний удар у напрямі Баутцем — Дрезден.

15 квітня 1945 року перед бійцями 2-ї танкової бригади виступив генерал броні Міхал Роля-Жимерський — головнокомандувач Війська Польського. Разом із ним серед танкістів побували командир корпусу генерал бригади Ю. Кімбар, командувач 2-ю Польською армією генерал дивізії Кароль Сварчевський та інші воєначальники. На той час корпус вже став повнокровним боєздатним угрупуванням. До його складу входили 2-га, 3-тя і 4-та танкові бригади, 24-й, 25-й і 27-й самохідно-артилерійські полки, 2-й мінометний полк, 26-й зенітно-артилерійський полк і 2-й мотоциклетний батальйон.

Берлінська операція розпочалася 16 квітня 1945 року о 06:15. Тоді на всій тридцятикілометровій ділянці фронту 2-ї Польської армії було проведено потужну артилерійську підготовку. О 8:00 пішли в наступ усі піхотні частини, а вслід за ними й війська 2-го танкового корпусу. Розгорілися запеклі бої за населені пункти Діза, Баутцен, а також переправу через річку Шпреє.

Сконцентрувавши великі сили у районі Герліца, гітлерівці робили спроби вдарити у тил 2-ї Польської армії. Тому 18 квітня генерал Ю. Кімбар одержав наказ повернути всі сили свого корпусу в район Нески, щоб прикрити лівий фланг армії. Тут польські танкісти вели оборонні бої протягом майже двох діб. 20 квітня, передавши район оборони частинам Радянської Армії, вонизнову перейшли в наступ і гнали ворога у напрямі Баутцен — Дрезден. До кінця 21 квітня сили 1-го танкового корпусу просунулися на 25-30 кілометрів і розпочали бої на північ від Бауцена. Вони контролювали значну частину автостради Герліц — Баутцен – Дрезден.

Вранці 25 квітня 1945 року, на початку Празької наступальної операції польські танкісти разом із усією 2-ю Польською армією ринулися на Бад-Шандау. Через Нейштадт вони взяли курс на Прагу — столицю Чехословаччини. Польські воїни-танкісти  пліч-о-пліч з танкістами армій генералів П. С. Рибалка і Д. Д. Лелюшенка наступали у гірській місцевості. Довелося перенести чимало труднощів, втративши багато живої сили й бойової техніки. Там, у Судетських горах в районах Красної Липи, Жандава, Коварже і Мельника кувалася ратна слава польського корпусу. Вона примножила героїчні справи корпусу, звершені на німецьких землях. 13-14 травня 1945 року танки 1-го танкового корпусу були вже у Празі. На той час радянські танкісти вже оволоділи містом.

Бойові дії 1-го танкового корпусу 2-ї Польської Армії Війська Польського високо відзначено Президією Верховної Ради Союзу РСР і головним командуванням Війська Польського. Його було нагороджено орденом Червоного Прапора і орденом Хреста Грюнвельда ІІІ ступеня, а також удостоєно почесної назви — Дрезденського. Польські війська з честю виконали свій священний обов’язок вписавши багато славних сторінок в історію військово мистецтва. Багато польських воїнів віддали своє життя за визволення народів Європи від німецько-фашистських загарбників. Про це нагадує величний монумент, встановлений на їх честь в селі Осиково на бердичівській землі. Біля його підніжжя завжди лежать живі квіти.

М. М. Бедь, с. Терехова
П. С. Скавронський, Бердичів

Aby otrzymywać informacje o nowych artykułach publikowanych na stronie,
subskrybuj nasz newsletter!