Strona poetycka

Катинський ліс

Ярослава Павлюк

Баладний триптих,
присвячений молодим офіцерам,
жертвам Катині

І. Останній танець

Я вранці покину казарму
Тож лихом об землю удармо!
Чого ти сумуєш, дівчино?
В нас щастя сьогодні краплина.

Я сміюсь- хай горе щезне,
Але що на серці в мене?
Хто вгада, що давить груди?
Котра куля моя буде?

Тепер ми при світлі ліхтарні
Танцюємо танок той давній,
І мила кружля, мов лебідка.
А завтра ... заплаче так гірко.

Я сміюсь — хай горе щезне,
Але що на серці в мене?
Хто вгада, що давить груди?
Котра куля моя буде?

Та куля на те не зважала,
Що панна його так кохала.
Сказала: “Мій буде — і баста”.
І крилам судилось опасти.

Хто вгадає, хто зуміє
Потаємні хлопця мрії?
Тільки та остання мила,
Що з собою одружила! Dalej