Добра королева Ядвіга
Ядвіга, ще будучи майже дитиною, прибула до Польщі. Для неї це була незнайома країна, бо вона народилася і виховувалася в Угорщині. Ядвіга знала, що має правити в Польщі, керувати цією країною, дбати про добробут її мешканців. В Кракові вона довідалась, що поляки прагнуть, її шлюбу з великим князем Литви. Чула, що він набагато старший від неї і що він — язичник. Незважаючи на це, Ядвіга погодилась стати його дружиною,тому що розуміла,що цього вимагає добробут Польщі. Ставши королевою, управління країною довірила чоловікові, а сама зайнялася справами простого люду: ставала на захист бідних та знедолених, піклувалася про них. Такою, власне, і залишилася в пам’яті польського народу.
Королева Ядвіга померла молодою, коли їй ледве виповнилося 25 років. У заповіті всі свої коштовності записала на відновлення та розвиток краківського університету. Її волю виконав король Владислав Ягайло, і тому цей навчальний заклад до сьогоднішнього дня називається Ягелонським.
Людвік Угорський
Казимир Великий помер, не залишивши сина, який міг би успадкувати після нього польський престол. Ще за життя він заключив договір зі своїм племінником Людвігом Андегавенським, королем Угорщини, згідно якого той став спадкоємцем польського трону. Але пізніше у заповіті Казимир оголосив наступником після себе свого внука, князя Казька Слупського з Примор’я. Серед польського лицарства не було єдиної думки, кого покликати на трон. Цими чварами скористався Людвіг Угорський. Він негайно прибув до Кракова та коронувався на короля Польщі. Своїх неприятелів схилив на свою сторону, звільнивши їх від більшості податків. Купившись на це, лицарство дало згоду, щоб після смерті Людвіга трон успадкувала одна з його дочок, тому що цей король також не мав сина.
Людвіг Андегавенський мало цікавився державними справами і рідко приїздив до Польщі. У Кракові постійно перебувала і правила від імені короля його матір, донька Владислава Локєтека, рідна сестра Казимира Великого, королева Ельжбєта.
За панування Людвіга Угорського Польща остаточно втратила Сілезію, бо король віддав її Чехії. На Червону Русь (нині територія Західної України), яку Казимир Великий відвоював для Польщі, він спровадив угорських бояр і доручив їм правління цією країною. Панування Людвіга Угорського тривало 12 років. Протягом цього часу Польща багато втратила з того, що здобув Казимир Великий. Її авторитет на міжнародній арені було підірвано.
Опрацював Володимир Галецький
