Велика донька польського народу
Життя, як видно, не дається нікому легко.
Треба вірити, що ти на щось здатний, і
цього «щось» потрібно досягти чого б це не коштувало.
Марія Склодовська-Кюрі, 1894
На початку ХХ століття, ще до Першої світової війни, коли час протікав неспішно і розмірено, коли дами носили корсети, а заміжній жінці пристойним вважалося займатися родинними справами, Марі Кюрі отримала дві Нобелівські премії — з фізики у 1908 році та хімії — в 1911. Вона багато ще чого зробила першою, але головне — здійснила переворот у суспільній свідомості: після Марії жінки пішли сміливо в науку, не боячись насмішок з боку наукового чоловічого товариства.
Марія Склодовська народилася 7 листопада 1867 року у Варшаві в родині викладачів. Батько Марії — Владислав Склодовський — у свій час закінчив Петербургський університет і повернувся до Варшави викладати фізику і математику у гімназії. Дружина, Броніслава, утримувала пансіон для дівчат-гімназисток і у всьому допомагала чоловіку. В родині виховувалося п’ятеро дітей. Маня, як звали Марію в дитинстві, — найменша.
Родина Марії сповідала католицизм, а мати була відданою католичкою. Броніслава Склодовська страждала від туберкульозу і тому уникала фізичних контактів з дітьми. Марія, вихована таким чином, була дуже стримана, проявляючи любов до своїх дочок. В 1876 році Броніслава померла, дев’ятилітня Марія впала в глибоку депресію, відмовилася від релігії і до кінця життя залишалася атеїсткою.
В 1877 році дівчина розпочала навчання у гімназії, яку закінчила 1882 року. В той час Польща не мала державної незалежності. Марії довелося пережити різні знущання в середній школі, і, незважаючи на відмінні результати у навчанні (у віці 15 років вона здобула золоту медаль), їй відмовили у вступі до вищого учбового закладу. Разом з сестрою Бронею дівчата вирішили навчатися у Парижі. Домовились наступним чином: Броня починає навчання першою, оскільки вона старша, а гроші на її навчання зароблятиме Марія. Коли Броня вивчиться на лікаря, як вона і мріяла, настане черга Марії, а Броня по можливості допомагатиме їй.
1886 року Марія влаштовується гувернанткою до багатого поміщика в маєтку Щуки. Світлий розум дівчини хазяї не оцінили, а що вона бідна прислуга, давали зрозуміти на кожному кроці. Хоча жилося їй нелегко, але дівчина все терпіла заради Броніслави. Обидві дівчини закінчили гімназію з золотими медалями. Брат Юзеф — теж золотий медаліст — вступив на медичний факультет у Варшаві. Медаль отримала й Еля, але вона залишилася з татом вести господарство. Четверта сестра в родині Склодовських померла ще дитиною, коли була жива її мати. Одним словом, старому Склодовському було ким пишатися.
Роботодавці Марії мали п’ятьох дітей. Склодовська навчала молодших. Старший — Казимир — часто приїжджав на канікули. Саме він звернув увагу на незвичайну гувернантку: дівчина була незалежною, крім того, що було доволі незвичайно для дівчат тієї епохи, вона бігала на ковзанах, гарно управляла веслами, їздила верхи і керувала екіпажем, як справжній кучер. А одного разу навіть розповіла Казимиру, що їй дуже подобається писати вірші і читати книги з математики, які здавались їй суцільною поезією. Молодих людей поєднували платонічні почуття. Пихаті батьки Казимира ніколи б не дозволили йому одружитися з гувернанткою. Юнак відвідував батьківський дім лише на свята та літні канікули, решту часу Маня жила, очікуючи зустрічі з ним. Коли настав час звільнятися й їхати до Парижа, дівчина з важким серцем покинула Щуки — в минулому залишався Казимир і роки, осяяні першим коханням.
В 1891 році у віці 24 років Склодовська приїхала до Франції. Броня, а особливо її чоловік, Казимир Длуський, теж лікар, взялися було її опікувати, але рішуча Марія — у Франції вона перейменувала себе на Марі — зняла окреме житло. Відразу ж вступила на природничий факультет університету Сорбони. В Парижі дівчина поселилася в Латинському кварталі по сусідству з навчальним закладом, лабораторіями і бібліотеками. Знімати кімнату разом з кимось, щоб менше платити, Марія на відріз відмовилась — вона хотіла займатися в суцільній тиші і допізна. В 1892 році її бюджет складав сорок рублів чи сто франків у місяць. Майже три франки в день. А необхідно було оплачувати кімнату, їжу, одяг, зошити, книги, лекції в університеті... Марі економила на їжі. Але оскільки займалася як божевільна, втратила свідомість просто під час лекції.
Одного разу однокурсник запросив дівчину в гості до невідомого польського фізика. Там Марі вперше побачила людину, з котрою згодом завоює світову славу. Їй було 27, він — на вісім років старший. Коли дівчина зайшла до вітальні, П’єр Кюрі, молодий науковець, керівник лабораторії, стояв біля балконних дверей, і сонце осліпило її, коли вона намагалася розгледіти його. Обидва захоплені наукою, Марі і П’єр просто не могли не зблизитися. Ось, як згодом описує першу зустріч Марія в своєму щоденнику: «Мене вразили вираз його ясних очей і помітна невимушеність у поставі високої фігури. Його повільне, обмірковане мовлення, його простота, серйозна й разом з тим юна посмішка налаштовували на цілковиту довіру. Між нами зав’язалася розмова, яка швидко перетворилася в дружню бесіду».
Згодом знайомство переросло в кохання і з 26 липня 1895 року молодята жили у цивільному шлюбі, не обмінявшись навіть каблучками, а медовий місяць провели у велоподорожі по Франції.
До того часу, як народилася їх перша дочка Ірен (12 вересня 1897 року), П’єр захистив дисертацію, а Марі закінчила Сорбону як найкраща студентка даного випуску. За три місяці Марі завершила свої дослідження з магнетизму і взялася за пошук теми для дисертації. Саме тоді подружжя познайомилося з фізиком Анрі Беккерелем. Рік тому він довів, що уранові сполуки мають глибоко проникаюче випромінювання. На відміну від рентгенівського, воно було внутрішньою властивістю самого урану. Захопившись цим загадковим випромінюванням, Марі вирішила його вивчати. П’єр відклав власні праці, щоб допомогти дружині.
Приступивши до роботи на початку 1898 року, вона перш за все спробувала встановити, чи існують інші речовини, крім сполук урану, які мають відкрите Беккерелем випромінювання. Вона дійшла висновку, що з відомих елементів радіоактивними є уран і торій та їхні сполуки. Однак незабаром Марі зробила важливе відкриття: уранова руда, відома під назвою уранової смоляної обманки, має в чотири рази сильніше випромінювання, ніж сполуки урану і торію. Вона висловила припущення, що в урановій обманці міститься ще не відкритий і сильно радіоактивний елемент. В липні і грудні 1898 року Марі та П’єр Кюрі оголосили про відкриття двох нових елементів — полонію (названого на честь батьківщини Марії Польщі) і радію.
В жовтні 1900 року Марія Склодовська-Кюрі почала працювати у Вищій Нормальній Школі в Сервес як перша жінка-професор.
У 1903 році подружжя Кюрі і Беккерель отримали Нобелівську премію за свою роботу. Спочатку до нагороди представили лише П’єра, але він оцінив велику заслугу своєї дружини, її старання у здійсненні відкриттів та приклав зусиль для включення її у список лауреатів. Подружжя стало знаменитим. 6 грудня 1903 року Марія народила дочку Єву.
9 квітня 1906 року на мосту Pont Neuf в Парижі, П’єра скинув божевільний кінь, а коли він впав — колеса возу розтрощили йому череп. Спантеличена Марія зайняла місце свого чоловіка в Сорбоні, ставши першою жінкою-професором в цьому університеті. Перша лекція, прочитана в другій половині дня, після відвідування могили П’єра, стала жорстоким досвідом для неї.
Незабаром Марія Склодовська-Кюрі отримала вдруге Нобелівську премію, але цього разу в області хімії за відкриття нових елементів і отримання чистого радію. «Присудження Нобелівської премії — писала Кюрі, — було для нас важливою подією, зважаючи на престиж, пов’язаний з цими преміями, заснованими відносно нещодавно (1901 рік)».
6 травня 1912 року Марія зустрілася з делегацією Варшавського наукового товариства, очолюваного Генріхом Сенкевичем. Жінці пропонували повернутися до Польщі, але не зважаючи на свій патріотизм, Марія відмовилася від пропозиції, поставивши на ваги лабораторії, дослідження й нові відкриття. У 1928 році Марія з дочками вперше виїхала до США. Під час зустрічі з президентом Ворреном Гардінгом отримала золотий ключик від шкатулки з 1 грамом радію. Через сім років Марія здійснила повторний візит до США, в ході котрого отримала ще 1 грам радію.
4 липня 1934 року Марі Кюрі померла від лейкемії в невеличкій лікарні містечка Санселлемоз у французьких Альпах. Світова наукова спільнота високо оцінила її заслуги. Окрім двох Нобелівських премій, жінка-вчений була удостоєна медалі Вертело Французької Академії Наук (1902 рік), медалі Деві Лондонського королівського товариства (1903 рік) і медалі Еліота Крессона Франкліновського інституту (1909 рік). Склодовська була членом 85 наукових світових товариств, у тому числі Французької медичної академії, отримала 20 почесних ступенів. З 1911 року і до смерті Марі Склодовська-Кюрі брала участь в Сольвеєвських конгресах з фізики, протягом 12 років була співробітником Міжнародної комісії з інтелектуальної співпраці Ліги Націй.
Марі Склодовська-Кюрі — талановитий, геніальний вчений, самовідданий, мужній дослідник, і одночасно — ніжна і любляча жінка, котра завжди була відкрита на добро та красу. На завершення хочеться згадати слова з її щоденника, який вона почала вести після загибелі П’єра, слова, звернені до коханого чоловіка, слова, які відкривають перед нами вразливу душу цієї незвичайної жінки: «Я хотіла тобі сказати, що альпійський рокитник цвіте, і гліцинії, і глід, й іриси теж починають цвісти... Тобі б усе це дуже сподобалося...»
Опрацювала Катерина Разгонова,
студентка ЖДУ ім. І Франка
