Поборник дружби слов'янських народів

Серед уславлених імен польських літераторів він займав поважне місце. Йому завдячує і українське письменство. Його шанувала молодь першої половини ХІХ століття. Не забули про нього й нащадки. Чому? Тому, що своїми творами збагатив культуру України і Польщі, сприяв зближенню і взаєморозумінню двох слов'янських народів. Волинь і Поділля стали колискою, духовним натхненням таланту поета.

Ім'я митця — Тимко Падура (Тиміш Падура). Народився він 21 грудня 1801 року у містечку Ілл'їнці (нині Вінницької області) у шляхетній польській родині. Змалку ріс серед українців і поляків. Тому й увібрав у себе частки їх духовних скарбів.

Літературну діяльність розпочав у 1823 році, навчаючись у Кременчуцькому ліцеї. Там вивчав також історію Польщі і Запорозької Січі, а також літературу та богослов'я. Головна проблема, яка зацікавила поета, полягала у зближенні українців і поляків, незважаючи на запеклу ворожнечу, яка тривала між ними в XVII-ХVІІІ століттях. Та й у першій половині ХІХ століття відносини між двома етнічними спільнотами були іще досить напруженими. Дехто навіть звинувачував Т. Падуру в ідеалізації взаємин між українською і польською шляхтою, а також у довільному використанні історичного матеріалу. Як би там не було, а пошуки шляхів примирення і взаємозв'язків між слов'янськими народами варті уваги і не втратили свого значення донині. Більше того, вони назавжди залишаться на вістрі державного будівництва і міжнародних політичних питань, зв'язаних із мирним співіснуванням народів. У цьому, як на мій погляд, і полягає велич Т. Падури.

Поет вболівав за незалежність України, Польщі, Литви і Білорусії. Республіканські волелюбні ідеї, які народилися і розвинулись в надрах політики Запорозької Січі, стали для нього життєвою необхідністю. Тому часто говорив, що добре було б дещо із цього запозичити й для Польщі, яка знемагала під гнітом Австрії і Російської імперії. На часі стояло питання про посилення боротьби за її незалежність.

Т. Падура мав добрі взаємини з декабристами — лідерами південного товариства, яке було засноване в 1821 році. Програмним документом товариства стала «Руська правда», яка проголосила намір знищити самодержавно-кріпацький лад, ліквідувати військові поселення, скасувати привілеї пануючих станів, надати всім людям громадянські свободи, а саме: свободу віросповідань, друку, зборів і т. д.

У вересні 1825 року Південне товариство злилося із Товариством об'єднаних слов'ян. В Україні діяли чотири осередки товариства — Тульчинська, Кам'янська, Васильківська і Слов'янська.

Т. Падура поділяв більшість ідей Південного товариства. Він прагнув, щоб чітко було поставлено питання незалежності етносів, їх право на творення власних держав, адже декабристи в Україні дещо зігнорували цю проблему. Якщо про суверенітет польської нації вони могли іще щось говорити, то про самостійну Україну в їхніх програмах і не згадувалося. Дещо краще дане питання було висвітлене в Конституції Північного товариства, яке діяло в Росії.

Поет співпрацював із С. І. Муравйовим-Апостолом і М. П. Бестужевим-Рюміним. Обидва офіцери російської армії разом із головним автором «Руської правди» — П. І. Пестелем — відіграли велику роль в історії декабризму. 19 грудня 1825 — 3 січня 1826 рр. вони очолили повстання Чернігівського полку, яке потерпіло поразку. Обидва загинули в катівнях Петропавлівської фортеці у липні 1826 року.

Невідомо з яких причин, яким чином Т. Падура уник арешту та страти. На пропозицію С. І. Муравйова-Апостола і М. П. Бестужева-Рюміна Т. Падура написав 1825 року, тобто напередодні повстання, «Бойову пісню» українською мовою. Назва пісні — «Рухавка пісня козацька» У ній яскраво виражений заклик до боротьби проти російського царизму.

Революційні, національно-визвольні і соціальні мотиви наповнюють вірші Т. Падури, написані польською мовою. До таких творів належать поезії «Шапка» і «Місто». Перший з них написано 1826 року, другий — 1834-го.

Українські твори поета тісно пов'язані, точніше, споріднені з народною творчістю. І всюди звучать як українські, так і польські мотиви. Багато віршів Т. Падури були покладені на його власні мелодії. Отже, він був не лише творцем художніх творів, алей композитором. Деякі його вірші, покладені на музику торбаністом Т. Відортом і К. Ліпінським.

Твори Т. Падури видавалися польською мовою 1842 року у Львові і 1844-го року у Варшаві. Збірка «Співанки українця» побачила світ у Львові 1878-го року.

Поет часто бував у Бердичеві та багатьох селах, що нині входять до Бердичівського району. Він намагався поширити національно-визвольні ідеї і культурні надбання серед місцевого селянства. Завжди підкреслював, що слов'янські народи, особливо, росіяни, українці і поляки повинні мати свої незалежні держави, плідно співпрацювати в царинах господарства і культури, завжди оберігати та розвивати шляхи мирного співіснування. Мир — головна запорука бурхливого розвитку кожної етнічної спільноти, але він повинен базуватися не на припиненні одного параду іншим, а на основах рівноправ'я.

Помер поет 20 вересня 1871-го року в с. Козятин, тепер Козятинського району Вінницької області. Похований у с. Махнівиці, тепер с. Комсомольське. Його ідеї залишилися жити і ще довго приноситимуть велику користь слов'янським народам.

Михайло Бедь, с. Терехове